Лапароскопія:
переваги і недоліки

Сучасна ендоскопічна хірургія дозволяє виконувати хірургічні операції з мінімальним пошкодженням тканин. З цією метою застосовується лапароскопія. Перші передумови та експериментальні методики були розроблені ще на початку позаминулого сторіччя. Нині малоінвазивна хірургія по праву займає одну з головних ніш у лікуванні багатьох хвороб.

 

Що таке лапароскопія?

Лапароскопія – це високотехнологічне оперативне втручання, у результаті доступ до внутрішніх органів виробляється не через великий розріз, а через невеликий отвір. Для її проведення необхідне спеціальне обладнання: лапароскоп, оснащений системою лінз, відеокамера та інструменти. Існує два основні різновиди лапароскопії:

Діагностична

Вона проводиться з метою підтвердження чи спростування діагнозу у сумнівних ситуаціях. Це дозволяє уникнути невиправданих хірургічних втручань та дозволяє своєчасно розпочати терапію.

Лікувальна

Мета цієї операції – безпосереднє лікування основного захворювання.
 
У деяких випадках (наприклад, при видаленні апендициту або лапароскопії жовчного міхура) є необхідність проводити дві лапароскопічні операції – одну з діагностичних цілей, іншу безпосередньо оперативне лікування.

 

Переваги та недоліки методу
 
Як і в будь-якої хірургічної процедури, у лапароскопії є свої плюси та мінуси. При виборі методу лікування ризики для кожного пацієнта оцінюються індивідуально, що дозволяє звести кількість небажаних наслідків до мінімуму.
 
До основних переваг методу відносять:
  • невеликі розміри розрізів: шви після лапароскопії пацієнт може самостійно обробляти;
  • відсутність значного косметичного дефекту.
  • мінімізація ризику занесення інфекції проти традиційними розрізами;
  • мінімальна крововтрата (не потрібне додаткове переливання крові або її компонентів);
  • швидке відновлення (не більше тижня);
  • слабовиражений больовий синдром.
Практично всі недоліки процедури мають значення лише для лікарів, що оперують. Проте досвідчений хірург успішно впорається з усіма труднощами. Серед недоліків подібного оперативного втручання виділяють такі:
  • для хірурга утруднено сприйняття глибини та оцінка сили, що прикладається до тканини через відсутність тактильних відчуттів у порівнянні з класичною відкритою операцією;
  • обмеження обсягу рухів;
  • існує незначний ризик пошкодження кровоносних судин та стінок кишечника при здійсненні проколювань;
  • потрібна наявність дорогого обладнання.

 

Як проводиться лапароскопія

В області проведення операції виконують проколи, що не перевищують 05-15см. Через прокол вводиться лапароскоп – основний інструмент, що є телескопічною трубкою, з системою лінз і оптичним кабелем зі світловим діодом. Лапароскоп підключений до відеокамери, що дозволяє транслювати зображення високої роздільної здатності та якості на операційний монітор.

Оптика дозволяє не лише побачити хворий орган у збільшеному до 40 разів вигляді, а й оглянути його у різних ракурсах. Доступ до хворого органу виходить шляхом закачування вуглекислого газу навколо оперативної ділянки, яка розправляє прилеглі тканини та дає можливість його ретельно розглянути. Тривалість лапароскопічної операції становить 45-50 хвилин під загальною анестезією.